Шкільна газета

Полтава

22 листопада о 6 годині ранку учні Борівської школи вирушили до чудового міста Полтава. Там вони відвідали:Полтавський Краєзнавчий музей,садибу Івана Петровича Котляревського та музей Авіації та Космонавтики.

В Краєзнавчому музеї вони дізналися про видатних людей що родилися,перебували на Полтавщині. Також експозиція сільськогосподарського залу розповідає про галузеві і регіональні особливості сільського господарства на Полтавщині. 

Побували ще наші учні в садибі Котляревського - де побачили як жив знаменитий письменник,який побут був на той час.   А завершили вони екскурсію відвідавши музей Авіації та Космонавтики в якому розповідали про видатних космонавтів Полтави,про ракети і перші літаки,а також про їжу що давали космонавтам з собою в дорогу.

Повернулися додому учні в захваті,с цікавими враженнями і спогадами на довгу пам`ять.

30 вересня 2012 рік .

Осінній сонячний ранок. Учні нашої школи о 8.00. вирушили на мерседесі до міста Харків в парк відпочинку. Розпочали свої розваги з найекстримальнішого атракціону ,,Американські Гірки,,. Почесне місце в перших кріслах зайняли Марина Азарова та Юлія Едуардівна. Миж,молодші ,спостерігали за їхніми підйомами і спусками. Всі учасники голосно кричали і сміялися , хоча,нам,спостерігачам було страшно. Після приземлення всі ділилися своїми  враженнями.Заряд отримали на весь день.Настрій був,як і осінній день- сонячний і піднесений . В цьому парку іншого настрою не може бути.Дуже багато чудових скульптур,як бронзових так і пластикових ,дерев яних.Дітям сподобались слони ,які переливали воду  з відра в відро.Красивий фонтан ,який з являється зненацька з-під землі.Головним героєм атракціонів є ,,Колесо обозрения,,.Весь час,який ми перебували парку ,черга на нього була дуже довгою ,здавалося не закінчиться .Атракціони різноманітні ,всі відразу і не назвеш.Для дітей віком до 12 років :,,Параходик,, , ,,Літаки,, , ,,Потяг,, , ,,Вітерець,, , ,,Грибочок,, та інші. Молодшим дітям найбільше сподобались ,,Літачки,,.Цей атракціон ,який вимагає бути уважним і зосередженим так ,як під час польоту необхідноище виконати постріл по мішені .Коливлучишь – звучить сигнал. А ще учні 3 класу відчули себе справжніми авто-гонщиками.Переможцем можна назвати Ярослава Саломатова. Аня та Діана намагалися не відставати від Ярика.

Відгуки:

Ріта Вікторівна :_Це тільки треба побачити і відчути! Клас!

ЮлияЄсіпова:- Незабутньо !

Влад Куріпка: - Кльово!

Ярослав Смелий :- Я обовязково повернусь туди!

Дмитро Лосюк:-Адреналін в крові!

Ольга Куріпка:- Чудова поїздка!

28 вересня до нас завітали представники «Соціального Руху Поваги»,  вони подарували учням виставу. Девіз організаторів дійства був : «Спішіть робити добро». Вистава подарувала  море радості і сміху, перенісши  нас до казки. По закінченню вистави всі глядачі отримали забавні подарунки.

Феєричне свято до Дня вчителя!

Четвертого жовтня наша школа відзначала День вчителя. Наші учні вирішили влаштувати вчителям сюрприз: провести день самоврядування. Бажаючих виявилося багато, і кожен, кого було обрано «учителем» відчув себе справжнім педагогом. А наших шановних викладачів одинадцятий клас не оминув, для них були проведені особливі уроки. У цей день вони відчули себе справжніми школярами.

Імпровізовані цікаві уроки розвеселили вчителів. Вчитель майбутнього провела Слєпченко А., математику  – провела Кулик К. та іноземну мову – Зайцева А. Уроки складалися з цікавих задач, веселих ігор, розважальних вправ.

Після незвичних уроків вся школа зібралася в актовому залі на святковий концерт. Оце вже учні розкрили свої таланти: показуючи запальні танці, співали пісні та декламували вірші. Кожного вчителя було нагороджено почесними грамотами. Надіюся вони постійно будуть нагадувати їм про це свято.

Хочеться щоб наступного року День вчителя буде таким щирим, веселим, незабутнім, як і цей.

Мій останній-перший дзвоник

 1 вересня 2012 року на шкільному майданчику моєї школи як завжди гамірно та весело. Урочиста лінійка почалася, хвилюються первачки, бо сьогодні вони вперше ступили на шкільний поріг. Дивлячись на них, я згадую себе і своїх однокласників, коли ми теж вперше прийшли сюди. Наче це було так давно… 

А тепер ми стоїмо разом із ними і розуміємо, що дитинство промайнуло дуже швидко. Разом зі мною стоять мої друзі-однокласники. Чомусь радісно і сумно одночасно, бо я розумію, що свято Першого дзвоника для мене в останнє, кожен день, кожна мить проведена у стінах моєї рідної школи в останнє. Згадуються слова відомої пісні «Не повторяется, не повторяется, не повторяется такое никогда…».

Учениця 11 класу

Зайцева Альона